Інкотермс визначають не тільки, хто платить за перевезення. Вони визначають момент переходу ризику, обов’язок митного оформлення й, у деяких випадках, податкові зобов’язання в чужій юрисдикції. Помилка в трьох літерах контракту здатна коштувати більше за все перевезення.
1. EXW із постачальником, який не завантажує
За EXW продавець зобов’язаний лише надати товар на своїй території. Він не зобов’язаний завантажувати його у транспорт і не зобов’язаний оформлювати експорт. На практиці це означає, що покупець має організувати експортну декларацію в чужій країні — часто без права це зробити.
2. FOB для авіаперевезення
FOB, CFR і CIF застосовні лише до морського та внутрішнього водного транспорту. Використання FOB для авіа створює правову невизначеність: момент переходу ризику «через поручні судна» просто не існує. Правильні аналоги — FCA, CPT і CIP.
3. DDP без реєстрації платником податків
DDP покладає на продавця сплату всіх мит і податків у країні призначення. У більшості юрисдикцій сплатити ПДВ може лише резидент або зареєстрований платник. Продавець-нерезидент часто фізично не може виконати умову, яку підписав.
4. CIF і хибне відчуття страхування
CIF зобов’язує продавця застрахувати вантаж за мінімальним покриттям — умови «C» Інститутських застережень. Це покриття не включає крадіжку, підмочення й пошкодження при вантажних операціях. Покупець вважає, що вантаж застрахований, і дізнається правду лише під час претензії.
5. Відсутність named place
Термін без точного місця — це половина умови. «FCA Shanghai» і «FCA складу продавця в Сучжоу» — це різні витрати й різні моменти переходу ризику. Завжди вказуйте адресу, а не місто.